Після Великої Вітчизняної війни зустрів я свого давнього товариша, з яким немало ми витоптали і степових, і лісових стежок з централками за плечима, з яким багато зорьок просиділи і над річками, і над озерами з удочками в руках.
Давно ми з ним не бачились.
—Не покинув централки? Не розлюбив? — запитав я свого друга.
—Що ти?! — аж крикнув він. — Та ти знаєш, скільки на війні мені допомогло те, що я мисливець! Якби я не був мисливцем, може б, ми вже з тобою сьогодні і не говорили.
Багато-багато випадків розповів мені мій старий по охоті товариш, коли кмітливість, спостережливість, витриманість, виносливість, що їх дала йому охота, стали йому в пригоді і на війні.
Ми були з ним веселі охотники. Але разом із жартами, сміхом, дотепами — ми не забували, що мисливський і рибальський спорт дає нам фізичну силу, розвиває в нас любов до рідної природи, учить нас любити і пташку, і звірятко, і деревце, і квіточку.
Любіть, дорогії друзі, охоту, а ще більше любіть природу, бережіть її, охороняйте її.
Презирайте браконьєрів і борітеся з браконьєрством!
Ні пера вам, ні пуху, товариші!
1954 Остап Вишня